Альфаферон

Загальна характеристика:

міжнародна непатентована назва: natural leukocytal interferon alpha;

основні властивості лікарської форми: інтерферони є ендогенними глікопротеїнами, які мають імуностимулюючі та імуномодулюючі властивості. Природний людський інтерферон альфа захищає клітини від цитопатичних ефектів, спричинених вірусами, контролює клітинну проліферацію, стимулює активність макрофагів щодо фагоцитозу і знищення мікроорганізмів, а також сприяє гуморальному та клітинному імунітету. Препарат представляє собою прозорий або опалесціюючий розчин від безбарвного до оранжево-жовтого кольору.

ЯКІСНИЙ ТА КІЛЬКІСНИЙ склад:

діюча речовина: одна ампула (1 мл розчину) містить 3 млн. МО або 6 млн. МО людського лейкоцитарного інтерферону альфа;

допоміжні речовини: натрію хлорид, калію хлорид, калію дигідрофосфат, динатрію гідрофосфат додекагідрат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.

АТС Код: L03AB01, імуностимулятори/цитокіни та імуномодулятори групи інтерферонів.

ІМУНОЛОГІЧНІ І БІОЛОГІЧНІ властивості.

У людини були ідентифіковані три групи інтерферонів: інтерферон альфа, що виробляється переважно лейкоцитами; інтерферон бета фібробластного походження та інтерферон гамма, що виробляється Т-лімфоцитами.

Відомо, що існує 18 підвидів інтерферону альфа, кожен з яких генетично відрізняється від інших, і тому кожен, ймовірно, має різну клінічну дію в різних обставинах. Виробництво АЛЬФАФЕРОНУ повністю враховує існування цієї фізіологічної суміші інтерферонів та забезпечує їхню синергічну взаємодію в організмі людини.

Противірусна дія інтерферону альфа є значною і проявляється навіть при концентраціях, набагато нижчих від тих, що за звичайних умов можуть бути знайдені в організмі людини при ураженні широким діапазоном патогенних вірусів.

Інтерферон альфа не діє на віруси безпосередньо, а впливає на клітини, які ще не уражені вірусами, і спричиняє ряд змін, що допомагають клітинам захищати себе від вірусної атаки.

Зв’язуючись зі специфічними рецепторами, розташованими на поверхні клітин, інтерферон альфа здатний:

1) змінювати властивості клітинної мембрани, роблячи її більш стійкою до проникнення вірусів;

2) впливати на синтез ряду специфічних ферментів:

- олігоаденілат-синтетази, яка, в свою чергу, активує ендорибонуклеазу, що призводить до руйнування вірусної РНК і запобігання її реплікації;

- протеїнкінази, яка за допомогою процесу фосфорелювання дезактивує пептид IF-2, який, як вважається, ініціює вірусний синтез білків;

- фосфодиестерази, яка здатна інгібувати введення амінокислот до рибосом і, отже, синтез нових вірусних білків.

Вважається, що протипроліферативна дія АЛЬФАФЕРОНУ зумовлена прямими механізмами, такими як змінення цитоскелету та клітинних мембран, регулювання диференціації та вплив на клітинний метаболізм, що разом спричиняє сповільнення проліферації клітин в цілому і пухлин в особливості.

Також була показана здатність інтерферону альфа модулювати експресію продуктів ряду онкогенів (myc, sys, ras), сприяючи «нормалізації» клітин, активованих для неопластичної трансформації.

В дослідженнях інтерферону альфа in vivo було показано інгібування росту пухлин.

Таким чином, імуномодулююча дія АЛЬФАФЕРОНУ є комплексною, і до неї залучається ряд ланцюгів імунної системи. Було проведене детальне дослідження стимуляції активності макрофагів та природних кілерів (NK): перші залучаються до процесу приєднання антигену до імуно-компетентних клітин, а другі залучаються до протипроліферативної дії імунної системи.

Після внутрішньовенного введення інтерферон альфа швидко виводиться з плазми: впродовж 24 годин після введення його рівні падають нижче мінімальної межі детектування (< 0,01 %).

З іншого боку, при внутрішньом’язовому та підшкірному введенні рівні інтерферону альфа у плазмі крові підтримуються довше, і з цієї причини в більшості клінічних досліджень для системної терапії був обраний саме цей шлях введення. Дійсно, при внутрішньом’язовому введенні інтерферон альфа майже повністю абсорбується; його максимальні концентрації в плазмі спостерігаються через 1-6 годин після ін’єкції, а рівноважний стан підтримується протягом 6-12 годин, після чого концентрація інтерферону альфа повільно зменшується доти, доки він повністю не виводиться з плазми через 18-36 годин. При підшкірному введенні інтерферону альфа відбувається його повільна десорбція через лімфатичний тракт, що може бути корисним при певних клінічних умовах.

З кровообігу інтерферон альфа виводиться як шляхом зв’язування з клітинними рецепторами і наступним проникненням до клітин, так і шляхом його ррозкладу нирками. З іншого боку, печінка відіграє більш обмежену роль у його катаболізмі.

У пацієнтів з нормальною печінковою та нирковою функцією ніколи не спостерігається значної акумуляції препарату, навіть після повторних внутрішньом’язових ін’єкцій.

Інтерферон альфа перетинає гематоенцефалічний бар’єр у дуже обмежених кількостях, і лише мінімальна частка від його введеної дози може бути знайдена в цереброспінальній рідині.

Показання для застосування.

АЛЬФАФЕРОН показаний для лікування:

а) новоутворень лімфатичної системи та системи кровотворення:

- волосатоклітинний лейкоз (трихолейкемія);

- множинна мієлома: підтримуюче лікування пацієнтів під час об’єктивної ремісії захворювання після початкового лікування;

- не-ходжкинська лімфома: для лікування фолікулярної лімфоми з надлишковою неопластичною масою, сумісно з хеміотерапією із застосуванням доксорубіцину, циклофосфаміду, тенипозиду і преднізолону;

- грибоподібна гранульома;

- хронічний мієлолейкоз.

б) солідних пухлин:

- саркома Капоші у пацієнтів, що страждають на СНІД (синдром надбаного імунодефіциту) без попередніх інфекцій, спричинених умовно-патогенними мікроорганізмами;

- відмічалась значна ефективність препарату при застосуванні деякими пацієнтами, що страждають на нирковоклітинну карциному або злоякісну меланому.

в) вірусних захворювань:

- гепатит В: лікування дорослих пацієнтів з хронічним активним гепатитом В, у яких діагностовані маркери вірусної реплікації, наприклад, позитивна реакція на наявність ДНК-HBV, ДНК-полімерази або HBeAg.

- хронічний гепатит С: при короткочасному зниженні активності захворювання у дорослих пацієнтів, що страждають на хронічний активний гепатит С та мають високі рівні печінкових ферментів без печінкової недостатності. При лікуванні хронічного гепатиту С препарат АЛЬФАФЕРОН також показаний в поєднанні із застосуванням рибавірину (капсули по 200 мг).

- гострокінцева кондилома.

Спосіб застосування і дози.

Режими лікування, що описані нижче для кожної патології, базуються на великому клінічному досвіді застосування інтерферону альфа. Однак, доза та спосіб введення препарату повинні бути адаптовані для кожного окремого випадку.

Максимальні дози із наведених можна вводити у вигляді повільних внутрішньовенних інфузій тривалістю 30-60 хвилин, готуючи їх шляхом додавання необхідної дози препарату до 50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду (див. розділ «Приготування розчину для інфузій АЛЬФАФЕРОНУ»).

Волосатоклітинний лейкоз (трихолейкемія): лікування показано для дорослих пацієнтів віком від 18 років.

Рекомендованим дозуванням препарату є внутрішньом’язове або підшкірне введення 3 млн. МО тричі на тиждень.

Перед початком лікування рекомендується перевірити периферійний рівень гемоглобіну, кількість тромбоцитів, гранулоцитів і волосатих клітин. Також слід перевірити кількість клітин в кісному мозку; періодичні перевірки цих параметрів дозволяють оцінити відгук на лікування.

Оскільки для повного повернення імунологічних параметрів в межі норми може знадобитися декілька місяців, лікування слід продовжувати не менше 6 місяців до прийняття рішення про можливість припинення лікування із-за недостатнього відгуку.

Якщо результати описаних вище тестів сприятливі, лікування продовжують до подальшого покращання гематологічних параметрів і, після досягнення стабільного стану, ще протягом додаткових 3 місяців. Ніяких переваг тривалого лікування терміном, що перевищує цей період, не було встановлено.

Множинна мієлома: початковим дозуванням препарату є підшкірне або внутрішньом’язове введення 3 млн. МО тричі на тиждень.

Потім цю дозу препарату збільшують кожного тижня максимально до 6-12 млн. МО тричі на тиждень, враховуючи переносимість препарату пацієнтом.

Курс лікування проводять необмежено довго за виключенням тих випадків, коли лікування необхідно відмінити (захворювання швидко прогресує або спостерігається тяжка непереносимість препарату).

Не-ходжкинська лімфома: рекомендованим дозуванням препарату є підшкірне або внутрішньом’язове введення 5 млн. МО тричі на тиждень протягом 18 місяців.

Грибоподібна гранульома: початковим дозуванням препарату є щоденне внутрішньом’язове або підшкірне введення 3 млн. МО препарату.

Цю дозу збільшують кожного тижня максимально до 9-12 млн. МО на день, враховуючи переносимість препарату пацієнтом.

Через 3 місяці можна розпочати підтримуюче лікування із застосуванням 6-12 млн. МО при введенні препарату тричі на тиждень.

Максимальні дози із наведених можна вводити у вигляді повільних внутрішньовенних інфузій тривалістю 30-60 хвилин, готуючи їх шляхом додавання необхідної дози препарату до 50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду (див. розділ «Приготування розчину для інфузій АЛЬФАФЕРОНУ»).

Хронічний мієлолейкоз: початковим дозуванням препарату є щоденне внутрішньом’язове або підшкірне введення 3 млн. МО препарату.

Цю дозу збільшують кожного тижня максимально до 9 млн. МО на день, враховуючи переносимість препарату пацієнтом.

Після стабілізації кількості лейкоцитів дозу можна вводити тричі на тиждень.

Курс лікування проводять необмежено довго за виключенням тих випадків, коли лікування необхідно відмінити (захворювання швидко прогресує або спостерігається тяжка непереносимість препарату).

Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом: початковим дозуванням препарату є щоденне внутрішньом’язове або підшкірне введення 3 млн. МО препарату.

Цю дозу поступово збільшують з урахуванням індивідуальної переносимості препарату пацієнтом до максимальної дози, яка становить 9-12 млн. МО на день.

Після 2 місяців лікування можна розпочати підтримуючу терапію, що полягає у введенні 9-12 млн. МО три рази на тиждень.

Максимальні дози із наведених можна вводити у вигляді повільних внутрішньовенних інфузій тривалістю 30-60 хвилин, готуючи їх шляхом додавання необхідної дози препарату до 50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду (див. розділ «Приготування розчину для інфузій АЛЬФАФЕРОНУ»).

Нирковоклітинна карцинома: початковим дозуванням препарату є щоденне внутрішньом’язове або підшкірне введення 3 млн. МО препарату.

Цю дозу збільшують кожного тижня з урахуванням індивідуальної переносимості препарату пацієнтом до максимальної дози, яка становить 6-9 млн. МО на день.

Після 3 місяців лікування можна розпочати підтримуючу терапію, яка полягає у введенні 6-9 млн. МО тричі на тиждень протягом додаткових 6 місяців.

Примітка: цей режим лікування можна поєднувати із застосуванням вінбластину в дозуванні 0,1 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні через кожен 21 день.

Злоякісна меланома: початковим дозуванням препарату є щоденне внутрішньом’язове або підшкірне введення 3 млн. МО препарату.

Цю дозу збільшують кожного тижня з урахуванням індивідуальної переносимості препарату до максимальної дози, яка становить 6-9 млн. МО на день.

Після 3 місяців лікування можна розпочати підтримуючу терапію, яка полягає у введенні 6-9 млн. МО тричі на тиждень протягом додаткових 6 місяців.

Хронічний активний гепатит В: звичайним дозуванням препарату є підшкірне або внутрішньом’язове введення від 2,5 до 5 млн. МО/м2 площі поверхні тіла тричі на тиждень протягом 4 - 6 місяців.

Якщо через місяць від початку лікування вірусна реплікація або рівні маркерів HBeAg не зменшуються, дозу препарату слід збільшити. Надалі дозу препарату можна регулювати з урахуванням індивідуальної переносимості препарату пацієнтом. Якщо після 3 - 4 місяців лікування не спостерігається покращання, слід розглянути можливість припинення лікування.

Режим лікування, описаний вище, також застосовується у випадку лікування дельта-позитивного хронічного гепатиту В.

Хронічний гепатит С: рекомендоване дозування препарату становить 3 млн. МО при внутрішньом’язовому або підшкірному введенні тричі на тиждень протягом максимального періоду, що складає 6 місяців.

У більшості пацієнтів, які відповідають на лікування, покращання рівня трансаміназ спостерігається в межах 16 тижнів. Для пацієнтів, у яких протягом цього часу не було досягнуто відгуку на лікування, слід розглянути можливість припинення лікування із застосуванням АЛЬФАФЕРОНУ. Про проведення повторних курсів лікування існує мало відомостей.

Для комбінованої терапії з рибавірином рекомендована доза АЛЬФАФЕРОНУ становить 3 млн. МО тричі на тиждень при підшкірному введенні. Терапію поєднують із пероральним застосуванням капсул рибавірину по 200 мг, причому загальна щоденна доза останнього становить 1000 – 1200 мг і розділюється на два прийоми: вранці та ввечері, разом з їжею.

При застосуванні АЛЬФАФЕРОНУ у складі комбінованої терапії лікування повинно тривати протягом щонайменше 6 місяців. У первинних пацієнтів, які інфіковані вірусом генотипу 1 та мають високий базовий рівень віремії та стійкі сироваткові рівні РНК HCV, комбінована терапія повинна тривати терміном до 12 місяців, що надасть можливість досягти очевидного кліренсу.

Гострокінцева кондилома: препарат можна вводити або системно (підшкірно чи внутрішньом’язово), або всередину зони ураження. В окремих випадках, коли ураження є чисельними та великими, може бути доцільним поєднання двох способів введення.

При введенні всередину зони ураження в основу кожної зони тонкою голкою вводять по 0,1 – 1 млн. МО препарату залежно від розміру ураження. Розраховують кількість зон, які слід обробити, таким чином, щоб загальна доза препарату, введена протягом одного сеансу, ніколи не перевищувала 3 млн. МО. Кожний лікувальний цикл складається з введення трьох доз препарату на тиждень протягом щонайменше 3 тижнів.

Звичайно покращання спостерігається через 4-6 тижнів після початку лікування. У деяких випадках може бути доцільним проведення повторного лікувального циклу із застосовуванням таких же самих доз препарату.

Зміни передбачуваного режиму дозування

Якщо розвиваються тяжкі побічні ефекти, режим дозування препарату слід змінити або тимчасово призупинити лікування.

Приготування розчину для інфузій АЛЬФАФЕРОНУ

Кількість АЛЬФАФЕРОНУ, розраховану на підставі передбачуваного режиму лікування, додають до 50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду та вводять у вигляді повільних внутрішньовенних інфузій протягом 30 - 60 хвилин.

Для приготування інфузій не можна використовувати 5 % розчин декстрану.

До інфузійного розчину, що містить АЛЬФАФЕРОН, не можна додавати жодних інших лікарських препаратів.

Внутрішньом’язові ін’єкції проводять в сідничний чи дельтоподібний м’яз, кожного разу змінюючи ділянку для введення.

Побічна дія.

Інтерферон альфа є речовиною, що має високу біологічну активність, тому він може спричиняти побічні ефекти, які, однак, є дозозалежними та оборотними.

Протягом перших днів лікування майже завжди розвиваються грипоподібні симптоми, такі як лихоманка, озноб, сильний головний біль, міалгія та астенія, але їхня частота та інтенсивність звичайно зменшуються у наступні дні. Іноді пацієнти можуть страждати від втрати апетиту, нудоти, блювання та діареї, хоча такі випадки спостерігаються менш часто.

Деякі пацієнти страждають на стійку астенію, що в деяких випадках може потребувати призупинення лікування.

Інтерферон альфа проявляє мієлосупресивний ефект, особливо по відношенню до клітин гранулоцитарного ряду, але при лікуванні відносно низькими дозами препарату (3-6 млн. МО на день) такі ефекти рідко зумовлюють необхідність припинення лікування.

При лікуванні інтерфероном деяких осіб, що страждали на серцево-судинні захворювання, у них спостерігався розвиток гіпотензії та аритмії; отже, лікування таких пацієнтів слід проводити з обережністю.

У деяких пацієнтів при застосуванні високих доз інтерферону альфа спостерігались розлади функцій центральної нервової системи (сонливість, сплутаність свідомості, атаксія), які іноді також викликали зміни на електроенцефалограмі; однак, такі побічні ефекти повністю зникали при припиненні ллікування.

Інші можливі побічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, включають порушення печінкової функції, легку форму алопеції, сухість шкіри, еритему та почервоніння шкіри.

Під час лікування також спостерігались випадки розвитку шкірних реакцій в місці ін’єкції.

На відміну від рекомбінантних інтерферонів, при застосуванні інтерферону альфа, одержаного з нормальних людських лейкоцитів, у пацієнтів не спостерігалось випадків появи нейтралізуючих антитіл.

Передозування. Про випадки передозування інтерферону альфа не повідомлялось.

Протипоказання.

Застосування препарату протипоказане у наступних випадках:

- при підтвердженій гіперчутливості до інтерферону альфа або будь-якого іншого компоненту препарата;

- при попередньо існуючих тяжких серцевих захворюваннях;

- при тяжких порушеннях функції нирок або печінки;

- при епілепсії та/або ураженнях функцій центральної нервової системи (ЦНС);

- при хронічному гепатиті з тяжкими формами цирозу або печінкової недостатності;

- при хронічному гепатиті у пацієнтів, які проходять або нещодавно проходили курс лікування препаратами імуносупресантів, крім випадків нещодавно припиненого нетривалого лікування кортикостероїдами;

- при аутоімунному гепатиті;

- при попередньо існуючих захворюваннях щитоподібної залози, які не можна контролювати традиційними методами лікування.

Особливості застосування.

Перед початком лікування пацієнтів слід проінформувати про режим його проведення.

Перед початком і протягом лікування слід проводити регулярні перевірки гемопоетичної та печінкової функції і балансу електролітів (див. розділ «Лабораторні тести»).

Пацієнти, які страждають на серцеві захворювання, особливо після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда та/або з попередньою або існуючою аритмією, повинні знаходитись під ретельним медичним наглядом; їх стан слід контролювати за допомогою електрокардіографічних досліджень перед початком та протягом лікування.

При наявності гемокоагуляторних змін і мієлосупресії препарат слід застосовувати з обережністю. При розвитку тромбоцитопенії з рівнем тромбоцитів нижче 50 000/мм3, слід надавати перевагу підшкірному способу введення препарату.

Симптоми побічних реакцій, пов’язаних з ЦНС, можуть набувати великого значення для пацієнтів похилого віку, які застосовують високі дози препарату. Ці симптоми в цілому є швидко оборотними; тільки в деяких випадках для їх повного зникнення може знадобитися більший період часу (до 3 тижнів). Протягом всього періоду часу, поки спостерігаються симптоми ураження ЦНС, пацієнти потребують ретельного нагляду і, при необхідності, припинення лікування із застосуванням інтерферону альфа. Одночасне призначення препаратів для симптоматичного лікування цих розладів (гіпнотичних, седативних, наркотичних препаратів) слід проводити з обережністю.

Хоча повідомлення про тяжкі випадки гіперчутливості до інтерферону альфа (уртикарія, ангіоневротичний набряк, бронхостеноз, анафілаксія) відсутні, в подібних випадках може бути необхідним негайне припинення терапії АЛЬФАФЕРОНОМ з призначенням більш придатного медикаментозного лікування.

У деяких пацієнтів під час терапії спостерігається тимчасове почервоніння шкіри, що, однак, не потребує припинення лікування.

Після закінчення лікування пацієнтів з хронічним гепатитом В протягом до 3 місяців можуть спостерігатись випадки підвищення рівня трансаміназ, що супроводжуються наступною сероконверсією. Клінічний відгук на лікування у частини пацієнтів з гострокінцевою кондиломою може проявлятись протягом до одного місяця після завершення лікування.

Ефективність препарату при лікуванні пацієнтів з хронічним активним гепатитом В, одночасно інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), до цього часу не була продемонстрована.

Лабораторні тести

Для всіх пацієнтів, що проходять курс лікування інтерфероном альфа при парантеральному введенні, перед початком лікування і надалі з регулярними інтервалами рекомендується проведення наступних тестів:

- стандартних гематологічних досліджень, включаючи повне та диференційоване гемохромоцитометричне тестування і визначення кількості тромбоцитів;

- гематохімічних досліджень, визначення електролітів, а також показників печінкової та ниркової функції.

Пацієнтів слід попередити, що вони не повинні змінювати тип застосовуваного інтерферону без попередньої консультації з лікарем, оскільки дозування різних препаратів може відрізнятись між собою.

Грипоподібні симптоми, які є найбільш поширеним побічним ефектом при лікуванні інтерфероном альфа, можна частково контролювати за допомогою парацетамолу. Також спостерігалось, що частота подібних побічних ефектів може зменшуватися, якщо пацієнт вводить препарат перед сном.

Слід контролювати належну гідратацію пацієнтів, особливо протягом першого етапу лікування.

У пацієнтів, що застосовують інтерферон альфа для лікування хронічного гепатиту С, в поодиноких випадках можуть розвинутись розлади функцій щитоподібної залози, що супроводжується гіпотиреоїдизмом або гіпертиреоїдизмом. У клінічних дослідженнях було показано, що такі розлади спостерігаються менше ніж у 1 % (4/426) пацієнтів. Ці зміни можна контролювати за допомогою звичайних методів лікування розладів функцій щитоподібної залози. Механізм, за яким інтерферон альфа може впливати на тиреоїдний баланс, поки ще не відомий. Перед початком лікування хронічного гепатиту С із застосуванням АЛЬФАФЕРОНУ слід виміряти сироваткові рівні тиреотропного гормону (ТТГ). При виявленні будь-яких патологій функцій щитоподібної залози слід розпочати їх лікування за традиційними методами. Лікування із застосуванням АЛЬФАФЕРОНУ можна розпочати лише після того, коли рівні ТТГ будуть стабілізовані. Якщо протягом курсу лікування із застосуванням АЛЬФАФЕРОНУ у пацієнта розвиваються симптоми розладу функцій щитоподібної залози, слід визначити рівні ТТГ. У випадку тиреоїдної дисфункції лікування АЛЬФАФЕРОНОМ можна продовжувати, якщо рівні ТТГ можна підтримувати на нормальному рівні. Розлади функцій щитоподібної залози, які розвинулись під час лікування АЛЬФАФЕРОНОМ, не зникають при припиненні введення препарату.

Застосування в педіатрії: Безпечність та ефективність застосування інтерферону альфа при лікуванні пацієнтів, молодших за 18 років, досі не встановлена.

Вагітність та лактація

Контрольованих досліджень застосування препарату вагітними жінками не проводилось.

У період вагітності АЛЬФАФЕРОН слід застосовувати лише при підтвердженні того, що очікувані переваги його застосування перевищують потенційний ризик для плода.

У дослідженні застосування інтерферону у нелюдиноподібних приматів були виявлені порушення менструального циклу. У жінок під час лікування людським лейкоцитарним інтерфероном спостерігалось зменшення сироваткових концентрацій естрадіолу та прогестерону.

Протягом лікування із застосуванням АЛЬФАФЕРОНУ жінки дітородного віку повинні вживати контрацептивні заходи. У чоловіків дітородного віку АЛЬФАФЕРОН слід застосовувати з обережністю.

Досі ще не відомо, чи виділяється препарат у грудне молоко людини. Однак у дослідженнях, проведених на мишах, було показано, що мишачі інтерферони виділяються у грудне молоко. Тому в подібних випадках слід прийняти рішення або щодо припинення грудного вигодовування, або щодо припинення лікування, враховуючи при цьому важливість лікування для матері.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лікування інтерфероном альфа призводить до зниження частки кліренсу та тривалості періоду напіввиведення теофіліну з плазми крові.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами

До цього часу не було одержано доказів будь-якого впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Умови зберігання. Зберігати при температурі 2-8 ?dm;С, у недоступному для дітей місці.

ТЕРМІН ПРИДАТНОСТІ. 2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

ПАКУВАННЯ. По 1 ампулі (3 млн. МО або 6 млн. МО) у чарунковій упаковці разом з інструкцією про медичне застосування (або листком-вкладишем) вміщують в картонну коробку.

Виробник.

Альфа Вассерманн С.п.А. / Alfa Wassermann S.p.A.

віа Енріко Фермі, 1, 65020 Аланно (Пескара), Італія /

Via Enrico Fermi, 1, 65020 Alanno (Pescara), Italy